Описание
Мехенді - це мистецтво розпису тіла візерунками із хни, історія якого налічує багато століть. Точне місце походження мехенді невідомо, оскільки впродовж століть мистецтво розпису хною подорожувало по різних країнах і континентах, приймаючи різні форми відповідно до традицій і культурою різних народів.
Деякі вважають, що мехенді зародилося в Індії, інші стверджують, що до Індії мехенді потрапило лише в 12 столітті. Проте найбільш правдоподібною виглядає версія про те, що мистецтворозпису хноюбере свій початок ще в Давньому Єгипті. Там хну використовували як косметичний засіб для фарбування долонь і стоп фараонів під час муміфікації. Єгиптяни вважали, що малюнки на тілі забезпечать їм безперешкодне входження в загробний світ, тому використовували татуювання із хни, щоб догодити богам, які можуть влаштувати їм приємне подорож.
Хну, яка використовується для мехенді, отримують з листя хінного дерева (на латині воно називається Lawsonia Inermis), що росте в Судані, Єгипті, Індії, більшості північноафриканських країн, на Близькому Сході та в інших місцевостях з гарячим і сухим кліматом.
Стрілоподібні листя хінного дерева збирають, сушать, а потім подрібнюють в дрібний порошок. Мистецтво мехенді вважається досить складною справою, оскільки художник повинен володіти багатьма навичками, щоб швидко і красиво намалювати хитромудрий узор. Розчин хни для нанесення малюнка можна купити на будь-якому ринку в Індії, проте справжні майстри готують розчин самі, при цьому у кожного є свої секрети, які зберігаються в найсуворішій таємниці. Адже зробити розчин хни, щобмалюноктримався якомога довше, був яскравим і насиченим, не так вже й просто. Зазвичай в хну додають міцну чайну заварку, чорна кава, евкаліптова олія, лимонний сік ...
Мехенді - це не тату, оскільки малюнок тримається на тілі лише певний час, причому зовсім недовго (не більше чотирьох тижнів). Це прекрасна альтернатива для тих, хто боїться болю при нанесенні цієїтатуюванняабо хоче зробити тимчасову.
Традиційно мехенді може бути виконано в одному з чотирьох стилів. Стиль, який застосовується для розпису на Близькому Сході, в основному включає в себе квіткові мотиви, що нагадують арабську вишивку і живопис, і, як правило, не має якоїсь певної схеми нанесення.
Стиль, що застосовується майстрами Північної Африки, включає в себе геометричні фігури з квітковими мотивами і строго відповідає формі рук або ніг.
Індійські і пакистанські малюнки охоплюють не тільки долоні і стопи, а мають продовження і вище, створюючи ілюзію рукавичок або панчоху. Візерунки складаються в основному з ліній, орнаментів і каплеподібних малюнків.
В Індонезії та Південної Азії стилі змішані, в них є щось від близькосхідних та індійських візерунків одночасно.
Всі ці стилі зараз дуже популярні і звичайно ж без змішування різних візерунків, принципів та фігур мехенді не обходиться. Тут головне, щоб візерунок подобався, а до якого стилю або стилям він буде належати, не так уже й важливо. Експеримент в мехенді ніколи не приведе до поганих результатів. Тим більше, що справжній майстер зможе намалювати найвишуканіший і мудрий візерунок.
В Індії мехенді використовується практично на всіх урочистостях і святах, є частиною багатьох релігійних обрядів. Жодне весілля в Індії не обходиться без церемонії мехенді, коли напередодні торжества вся жіноча половина збирається на вечірку і розмальовує руки і ноги не тільки нареченій, але і всіх присутніх пані. Вважається, що чим більш насиченою і хитромудрі візерунок, тим щасливішим буде життя у молодят. Процес нанесення візерунків на тіло нареченої настільки довгий і складний, що за той час, поки роблять мехенді, наречена встигає отримати безліч порад, як вести себе в першу шлюбну ніч. Крім того, за традицією наречена має право не займатися домашньою роботою, поки малюнок не змиється.
У сучасному світі мехенді популярно і в День святого Валентина, і на різних прийомах, дівич-вечір і навіть на прости
